ЖУРНАЛ

Bugatti Type 35: найпереможніший гоночний автомобіль в історії

У 1924 році в Ліоні вона дебютувала без перемоги через проблеми з шинами. Згодом здобула більше перемог у перегонах, ніж будь-який автомобіль до чи після неї — зокрема п’ять поспіль на Targa Florio. Портрет маленької блакитної Bugatti Етторе, народженої в Мольсаймі й перетвореної на абсолютний колекційний об’єкт.

3 серпня 1924 року на трасі Ліон-Живор маленький блакитний автомобіль виходить на старт Гран-прі Європи. Він красивий так, як до нього не був красивим жоден гоночний автомобіль: радіатор у формі підкови, обтічний кузов із загостреною кормою, наче фюзеляж, і колеса, про які гуде весь паддок, — литі алюмінієві диски з вісьмома пласкими спицями, світова новинка, спроєктована самим Етторе Бугатті. Того дня Type 35 не перемагає: її погано вулканізовані шини на високій швидкості розпадаються. Розлючений Етторе ще довго говоритиме про цю втрачену нагоду. На трасі ніхто й не здогадується, що автомобіль, чий дебют щойно провалився, стане найпереможнішим за всі часи.

Формула Type 35 складається з трьох ідей. Перша — легкість: близько 750 кілограмів, дволітровий рядний восьмициліндровий двигун, що набирає високі оберти, і шасі, жорсткість якого викликає захват інженерів. Друга — функціональна краса: у Бугатті, сина й брата скульпторів, немає нічого суто декоративного, і все спроєктовано — аж до порожнистої передньої осі, відполірованої, наче ювелірний виріб. Нарешті, революційна комерційна ідея: Type 35 продається. Поки інші виробники залишають свої боліди Гран-прі для заводських команд, Мольсайм постачає ту саму машину кожному джентльмену-гонщику, який може за неї заплатити. Щонеділі десятки приватних пілотів виходять на старт на Type 35 — і щонеділі десь у Європі перемагає Bugatti.

Перелік перемог розростається до неймовірних масштабів: часто називають цифру у дві тисячі перемог за десятиліття в усіх версіях — у підйомах на пагорб, Гран-прі та національних змаганнях. Деякі з них стали легендарними. Targa Florio, сицилійська гірська гонка, яку вважали найважчою у світі, п’ять разів поспіль дістається Bugatti — з 1925-го до 1929 року. Чемпіонат світу серед виробників 1926 року виграє Мольсайм. А 1929 року приватна Type 35B виграє перше в історії Гран-прі Монако; за кермом — Вільям Гровер-Вільямс, загадковий «Вільямс», майбутній британський агент, який загине на засланні.

У автомобіля є й свої герої. Монегаск Луї Широн здобуває одну перемогу за одною на маленькій блакитній машині — пізніше Bugatti назве на його честь гіперкар. Чехословацька гонщиця Елізабет Юнек лідирує на Targa Florio 1928 року проти найкращих заводських команд, аж поки не проколює шину: майже через століття її й далі вважають найвидатнішою гонщицею Гран-прі в історії.

Сьогодні Type 35 для автомобіля — те саме, що Страдіварі для скрипки: кожен екземпляр ідентифікований, має задокументовану історію та перебуває під наглядом. Було побудовано близько 340 шасі сімейства 35; найкраще задокументовані переходять з рук у руки за два-шість мільйонів доларів, а екземпляри з вагомими гоночними здобутками коштують значно дорожче. У 2024 році, до сторіччя моделі, Bugatti вивезла Type 35 на віднайдену трасу в Ліоні — рівно через сто років після того невдалого дебюту. Цього разу шини витримали.

← Журнал